Що таке початок дистанції у легкій атлетиці

Початок будь-якого бігу на доріжці або пересічною місцевістю називають стартом, а позначений він стартовою лінією. Саме від неї відміряється офіційна довжина забігу, і саме тут спортсмен переходить із статичного положення в рух. У спринті, середніх і довгих дистанціях процедура старту регламентована Міжнародною асоціацією легкоатлетичних федерацій (World Athletics), щоб усі учасники мали рівні умови.

Чому старт такий важливий

• Миттєве прискорення. На 100 і 200 метрів старт впливає на кінцевий результат до 60 %: хороший вихід із колодок може дати перевагу в кілька десятих секунди.
• Економія енергії. На довших відрізках правильна техніка старту зменшує витрати сил у перші метри, що дозволяє краще розподілити темп по дистанції.
• Психологічний фактор. Успішний старт «заводить» бігуна та деморалізує суперників, особливо у фіналах великих змагань.

Основні види старту

Низький старт

Використовується у спринті до 400 м. Спортсмен ставить руки за стартовою лінією, а стопи упирає в спеціальні стартові колодки. Після команд «До старту» і «Увага» тіло нахилене вперед, а по пострілі пістолета атлет різко випрямляє ноги, відштовхується й виходить у прискорення. Приклад: легендарний забіг Усейна Болта на 100 м у Берліні-2009 почався з ідеального низького старту, що дозволило йому встановити світовий рекорд 9,58 с.

Високий старт

Застосовується на дистанціях понад 400 м, у бар’єрному бігу та естафетах, коли спортсмен стартує без колодок. Положення схоже на бігову стійку: одна нога попереду, тулуб нахилений, центр ваги – над передньою стопою. Команда судді – «Марш». Приклад: під час марафону на Олімпійських іграх атлети роблять високий старт, бо на таких дистанціях вибухова фаза не критична.

Вільний або груповий старт

Типовий для кросів, шосейних забігів, трейлів та масових стартів. Учасники стоять позаду лінії, нерідко в кілька рядів. Команди можуть бути як вербальні, так і звуковий сигнал (пістолет, гудок).

Що контролюють судді на старті

• Розташування рук і ніг. Кисті не повинні перетинати лінію, а стопи – стартувати передчасно.
• Хибні старти. Рух раніше ніж за 0,1 с після пострілу фіксується електронікою; порушник дискваліфікується.
• Тиша на стадіоні. Будь-які зовнішні звуки можуть завадити концентрації спортсменів, тому диктори та музика замовкають.

Поширені запитання

• Чим відрізняються стартові колодки для дорослих і юніорів? Кут нахилу платформ регулюється, але моделі для молодших спортсменів коротші, аби пристосуватися до меншого розмаху ніг.
• Скільки часу тренують фазу старту? Спринтери відводять до 30 % тренувань на вибухову силу й реакцію, а бігуни на витривалість – близько 10 %.
• Чи можна бігти босоніж із низького старту? Правила не забороняють, але стопи ковзають у колодках, тому результат буде гіршим; винятки трапляються лише в юнацьких змаганнях на піску.

Отже, початок бігової дистанції офіційно називають стартом або стартовою лінією. Від правильного положення тіла, реакції на сигнал і вибору типу старту залежить не лише час на фініші, а й здоров’я спортсмена. Навіть у масових забігах варто потренувати техніку старту, аби уникнути зіткнень та зайвого навантаження на м’язи в перші секунди.