Найчастіше йдеться не про саму воду, а про термін придатності упаковки, зокрема пластику. З часом матеріал тари може поступово руйнуватися й виділяти у воду небажані речовини, що вже не є корисним для організму.

У випадку зі склом ситуація інша. У скляній тарі зазвичай зберігають газовану воду, але навіть якщо це звичайна мінеральна, з часом вона може втрачати смак і частину своїх властивостей. При цьому така вода часто залишається безпечною для вживання навіть до 10 років. Для пластикової тари типовий термін зберігання становить близько двох років.

З цієї ж причини, якщо ви набираєте воду зі свердловин, автоматів або пунктів розливу, рекомендують міняти пластикові бутлі на нові приблизно раз на кілька років.

Норми та стандарти зобов’язують виробників зазначати термін придатності навіть у тому випадку, коли сама вода фактично не «псується». На практиці це потрібно для кількох важливих моментів:

• Контроль якості упаковки. Пластик за тривалого або неправильного зберігання може виділяти у воду сторонні речовини.
• Дотримання санітарних вимог. Вода, що зберігається у відкритій або багаторазовій тарі, може забруднюватися мікроорганізмами.
• Збереження початкових властивостей. У мінеральній воді з часом може змінюватися баланс солей або рівень газування.

Отже, термін придатності — це радше запобіжний захід і частина обов’язкового маркування, а не прямий показник того, що сама вода зіпсувалася.