«Пірус - то найвідважніша людина, яку я бачив», - яким загиблий Герой запам’ятається своїм близьким і побратимам

Вчора, 5 березня, у Стрию попрощалися із загиблим Героєм в зоні АТО Володимиром Пірусом. Про те, яким він був розповів волонтер Ян Осока.

«Володимир Миколайович Пірус (позивний Художник) народився 10.05.1975 року у місті Стрий Львівської області.

Навчався у школі №1, після якої закінчив вище професійне училище №8. Працював автослюсарем, мав настільки золоті руки, що міг з купи лахміття зробити яскраву цукерку. Його захопленням була техніка - він відчував її, він був із нею у повній гармонії. Міг зремонтувати все, навіть на коліні та у полі.

У серпні 2014 року добровольцем вирушив на Схід, а 27.11.2014-го підписав із Стрийським РВК контракт до закінчення особливого періоду. 29.11. був доправлений до 24-ї бригади.

А вже 3 січня 2015 року Володимир Миколайович опинився на передку, у селищі Кримське, яке обороняв до 16 березня. На початку травня 2015-го приймав участь у боях за 29-й блокпост, виводив необстріляне відділення у перший бій. Потім були 31-й блокпост, Кряківка, Трьохізбенка, Новотошківка, а з осені 2016-го Попасна.

З листопада 2015-го по січень 2016-го брав участь у навчаннях з військами НАТО на Яворівському полігоні.

Спочатку служив у 3-му батальйоні, потім його перевели до 2-ї роти 1-го батальйону, а з осені 2016-го - до розвідувального підрозділу 24-ї окремої механізованої бригади.

Влітку 2016-го Володимир Миколайович був простим солдатом у 2-й роті. Його командир, молодий хлопчина, якось сказав: «Пірус - то найвідважніша людина, яку я бачив. Я спокійний, бо він завжди поруч, і я цілком можу на нього розраховувати». І так вважав кожен боєць 2-ї роти. Всі хотіли ходити в наряд з Пірусом, бо знали, що це дуже надійна і безстрашна людина. В нього було якась особлива «чуйка» - він завжди знав, як зробити правильно.

Дуже любив тварин, колись у Лисичанську купив собі папугу, а той виявився таким ручним, що майже завжди сидів у Піруса на плечі, дивлячись на того закоханими очима.

Загинув 1 березня в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області внаслідок влучання ПТКР в автівку, в якій він їхав разом із побратимом», - написав волонтер на сторінці у Фейсбук.

Похований Герой 5 березня, у рідному Стрию. У нього залишились батьки, брат, син та донька.

«Війна виїдає серце. Війна виїдає душу. Їй непідвласне одне - знищити пам’ять про того, хто вже ніколи не відкриє двері своєї оселі та не скаже: «Привіт, матусю. Я повернувся. Я живий», - додав Ян Осока.