Що означає слово «Євангеліє»?

Євангеліє у прямому перекладі з давньогрецького «εὐαγγέλιον» буквально означає «добра звістка» або «радісна новина». Саме тому найпоширенішим синонімом є «Добра Новина», а в церковнослов’янській традиції — «Блага Вістка». Обидва варіанти підкреслюють головну ідею: через Ісуса Христа людям даровано звістку про спасіння.

Чому і коли вживають назви «Добра Новина» та «Блага Вістка»?

Літургійний контекст

• У богослужінні східних церков диякон перед читанням проголошує: «Премудрість, прості, вислухаймо Святу Благу Вість». Так вірні відразу розуміють, що йдеться про уривок із Євангелія.
• У протестантських громадах, особливо євангельських, часто кажуть саме «Добра Новина», аби підкреслити позитивний зміст та місіонерський характер тексту.

Буденна мова

Для катехитів або викладачів релігієзнавства синонім «Добра Новина» допомагає пояснити учневі, що Євангеліє — не просто книга, а звістка, що приносить радість. Наприклад, викладач може сказати: «У центрі Доброї Новини — Божа любов до людини».

Як співвідносяться назви «Євангеліє» та «Новий Заповіт»?

Іноді почути вислів «відкрий Євангеліє» або «прочитай Новий Заповіт», ніби це одне й те саме. Насправді Євангеліє — це тільки перші чотири книги Нового Заповіту (від Матвія, Марка, Луки та Івана), тоді як Новий Заповіт включає також Діяння апостолів, послання та Об’явлення Івана Богослова. Тож загальна книга ширша за своєю структурою.

Чи використовують інші історичні назви?

• Євангеліон — грецька форма, яка зустрічається у стародавніх рукописах і богословських працях.
• Благовіст — архаїчна форма у староукраїнських пам’ятках, наприклад у Пересопницькому Євангелії XVI ст.
• Чотирикнижжя — наголос на кількості канонічних євангелій; уживається рідше, переважно у наукових працях.

Які ще питання постають довкола терміна?

1. Чи існують апокрифічні євангелія?

Так, окрім канонічної четвірки, з античності збереглися тексти, що називають себе «Євангелієм від Фоми», «Петра», «Євреїв» тощо. Церква не включила їх до канону через сумніви в авторстві й богословському змісті, однак у наукових колах їх вивчають як важливе джерело з історії перших громад.

2. Чому в багатьох мовах слово перекладають як «Evangile» чи «Gospel»?

У більшості європейських мов термін походить від грецького кореня εὐαγγέλιον. У німецькій «das Evangelium», у французькій «l'Évangile». Англійське «gospel» пов’язане зі староанглійським «gōdspel» — «добра розповідь», що семантично тотожне «Благій Вістці».

Приклади вживання назви у житті

• На Великдень священик несе прикрашену книгу і промовляє: «Христос воскрес! Це Добра Новина для кожного з нас».
• У книжковому магазині відвідувач запитує: «Чи маєте сучасний переклад Євангеліє від Луки?» Продавець відповідає: «Є в складі повного Нового Заповіту, але можемо замовити окремо».

Отже, коли ми чуємо «Добра Новина», «Блага Вістка» чи «Євангеліон», то йдеться про той самий текст — євангельську звістку про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Різні назви підкреслюють різні грані: від радості звістки до її літургійної ролі, але зміст залишається незмінним — це серце християнського послання.