РІЧНИЦЯ СМЕРТІ СТРИЯНИНА, ГЕРОЯ УКРАЇНИ АНДРІЯ КОРЧАКА
Сьогодні річниця з дня загибелі стриянина, чиє серце перестало битись у пориві боротьби за кращу долю України.
Корчак Андрій Богданович перебував на Майдані з листопада. Завжди був на передових. Робив усе: і воював, і дрова рубав. Помер у 17-ій лікарні від розриву внутрішніх органів після побиття «Беркутом» 18 лютого 2014.
Народився в родині репресованих радянською владою. Проживав на плебанії храму Івана Хрестителя у мікрорайоні Губичі Борислава, де священиком у 1960-1974 рр. був його дідусь о. Яків Боровик. З дитинства був патріотом. Мав вищу освіту, але заробляв на життя як будівельник, певний час працював у Чехії.
Був на Майдані з перших днів, з 30 листопада 2013 року, десятником третього десятку Стрийської третьої сотні. Мав намір стояти до кінця.
В день смерті старший брат Юрій розмовляв по телефону з братом в обід, а ввечері він отримав дзвінок від волонтера Медичної сотні , який повідомив про загибель Андрія.
Корчак Андрій Богданович загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській. Члени ОЗГ «Беркут» нанесли Андрію важкі травми голови. Помер того ж дня у київській лікарні № 17.
З одного боку наступали тітушки, які кидали каміння, а з іншого боку –«Беркут», який кидав гранати. Беркутівці розділили їх, вони вже не трималися разом, а стояли по кілька чоловік. Не мали чим оборонятися, не мали навіть щитів. У них були каски і якісь палки.
Коли наступило тимчасове перемир'я, протягом двох годин Андрій з товаришами будував барикади, укріплював їх, щити йшли на побудову барикади. Але їх не вистачало, щоб зробити щось пристойне – то не був справжній захист. Сили були зовсім нерівні. Зі Стрийської сотні там тоді перебувало 24 людини. Беркутівці почали атакувати саме туди, де їх стояло найменше.
Спочатку його побили беркутівці і тітушки, а вже потім під ноги кинули гранату. Він отримав черепно-мозкову травму. Можливо, його життя можна було врятувати, однак у той час усі карети швидкої допомоги були переповнені пораненими. До лікарні Андрія привіз небайдужий чоловік машиною, але було запізно, реанімувати Андрія не вдалося.
Нагороди:
- Звання Герой України та орден «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)